Не зважаючи, що часу у хлопців підготуватись до виступу було мало, Артем Панасюк та Іван Сиворакшин все ж достойно представили свою маленьку батьківщину

Після тривалих пошуків журналістам „Ділового тижневика “ВСІМ“ все ж вдалось зв'язатись з одним із учасників дуету Артемом Панасюком та поспілкуватись про шоу та плани на майбутнє.

Що Вас підштовхнуло взяти участь у шоу „Україна має талант“?

Коли ми почули про відбірковий тур, то одразу вирішили, що обов'язково спробуємо свої сили. Адже подібні проекти справді цікаві, вони дають змогу талановитим людям проявити себе та заявити про свій талант на всю країну. Зараз ми пробуємо свої сили в російському шоу „Хвилина слави“. Але поки розповідати про це не будемо. Можу сказати, що варто подивитись цей проект у вересні. Такі шоу спонукають до розвитку, зміцнюють впевненість у своїх силах та бажання перемогти. Потрібно не боятись показати себе.

Скажіть, будь ласка, чи хвилювались, коли пройшли перші відбіркові тури?

Таких сильних хвилювань не було на перших кастингах. Адже ми показували свої номери у залах, де не було глядачів, лише оператор та помічники режесерів, які нас оцінювали. Все відбувалось досить швидко – ми виходили, демонстрували номер і все. Нам не вперше доводилось виступати перед глядачами, тому для нас це звична справа. А вже коли розпочались прямі ефіри, то, справді, трішки хвилювались. Адже кожен твій рух знімало багато камер, а люди по телевізору могли побачити найменшу дрібницю, помилку.

Що саме Ви відчували, коли стояли посеред сцени і коли судді натискали свої червоні кнопки?

Нам допомагав триматись досвід, який вже у нас був. Але все ж було страшно. І ці червоні кнопки... Весь час думаєш, що зараз прозвучить сигнал. Звісно, хвилювались.

Яка була Ваша реакція, коли Вам повідомили, що пройшли у фінал?

Спочатку навіть не повірив, коли Іван мені розповів, що один з учасників Дмитро Халаджи, потрпивши до фіналу, відмовився від подальшої участі. Але все ж раділи, що потрапили в десятку найталановитіших. Хоча у нас і не було часу, щоб підготувати новий номер, та ми добре виступили.

Яка атмосфера панувала між учасниками проекту?

Дружня. Навіть складно було сказати, що це якийсь конкурс, де будуть переможці та переможені. Ми разом жили, допомагали один одному, відпочивали. Весело було.

За кого саме з учасників Ви вболівали?

Я не можу сказати, що вболівав за когось одного. Мені подобалось багато учасників. Загалом дуже складно виділити когось одного, адже номери у всіх були дуже цікаві. Дуже талановиті івано-франківські хлопці, які танцювали брейк-денс.

Чим саме для Вас закінчився проект?

Після шоу до нас почало надходити дуже багато пропозицій на участь у різних концертах, навіть замовляли наші виступи за місяць. З'явилось багато знайомих, друзів, з якими ми постійно підтримуємо зв'язок.

Чи надалі будете займатись акробатикою?

Так, і надалі будемо себе розвивати. Потрібно досягти найвищих щаблів в акробатиці. Будемо у цьому спорті стільки, скільки зможемо. Можливо, коли прийде час, то відкриємо школу акробатики. Адже вчити можна лише тоді, коли вже сам усього досяг і зробити більше не можеш. Лише в такому випадку вже потрібно передавати свої знання та вміння молодшому поколінню.

Чи вдалось Вам поспілкуватись за кулісами з членами журі?

Звичайно! Після нашого виступу до нас підійшов Влад Яма, який похвалив нас. А після того, коли ми не пройшли у фінал, Влад нас підтримав. Також познайомились із Олександром Рибаком, після його виступу. Він запропонував нам виступити у складі його шоу-балету, коли матиме концерт у Києві.

Хто, на вашу думку, із суддів був найсуворішим?

Складно сказати. Кожен з них був по-своєму суворим. Але загалом вони були об'єктивними.

Підготувала Марія Турчина

Інформаційна служба газети „Діловий тижневик „ВСІМ“